ЛІКУВАННЯ РАКУ ЯЄЧНИКІВ У НІМЕЧЧИНІ

• Рак яєчників уражає переважно жінок на стадії постменопаузи або перименопаузи; ризик збільшується за нездатності до дітонародження, затримки пологів, раннього початку менструацій, затримки менопаузи та деяких генетичних маркерів.

• Ранні симптоми (наприклад, диспепсія, здуття живота, відчуття швидкого насичення, болі при метеоризмі, біль у спині) є неспецифічними.

• Якщо припускають рак, виконують ультрасонографічне дослідження, вимірюють пухлинні маркери (наприклад, СА 125) і визначають стадію пухлини хірургічно.

• Скринінг асимптоматичних жінок за допомогою ультрасонографічного дослідження та/або СА 125 не є показовим, якщо мутація BRCA не є високою.

• Як правило, лікування полягає в гістеректомії, двосторонній сальпінгоофоректомії та хіміотерапії (наприклад, карбоплатином і паклітакселом).

У пацієнток із мутаціями гена BRCA1 або BRCA2 ризик раку яєчника і меншою мірою раку молочної залози знижується, якщо після завершення репродуктивної функції виконується профілактична двостороння сальпінгоофоректомія. Ризик раку виявляється нижчим за такого підходу порівняно зі спостереженням. Пацієнток із мутаціями генів BRCA1 або BRCA2 слід направляти на консультацію до онкогінеколога.

Маркери пухлини

Маркери пухлини, у тому числі β-субодиниця людського хоріонічного гонадотропіну (β-ХГЛ), ЛДГ, α-фетопротеїн, інгібін та СА 125, зазвичай вимірюють у пацієнток молодого віку, в яких вищий ризик виникнення неепітеліальних пухлин (наприклад, герміногенних або стромальних). У пацієнток у пери- та постменопаузі вимірюється лише СА 125, оскільки в жінок цієї вікової групи з раком яєчників переважають епітеліальні пухлини. У 80% випадків поширеного епітеліального раку яєчників значення СА 125 підвищене, але може відзначатися незначне його збільшення при ендометріозі, запальних захворюваннях органів малого таза, вагітності, при фіброзних пухлинах, перитонеальному запаленні або неоваріальному перитонеальному раку. Наявність змішаної солідної або кістозної пухлини в малому тазу в жінок у періоді постменопаузи, особливо за підвищення СА 125, дозволяє припустити рак яєчників.

Біопсія

Біопсія в плановому порядку не рекомендується, окрім тих випадків, коли пацієнтка є кандидатом на хірургічне втручання. У цих рідкісних випадках біоптат отримують за допомогою аспіраційної біопсії (для пухлин) або пункційної біопсії (для асцитичної рідини).

Якщо за результатами ультрасонографії утворення видається доброякісним, гістологічне дослідження не потрібне; ультрасонографію слід повторити через 6 тижнів. Подібні доброякісні утворення включають доброякісні кістозні тератоми (дермоїдні кісти), фолікулярні кісти та ендометріоми.

В асимптоматичних жінок із середнім ступенем ризику слід проводити скринінгове гінекологічне обстеження кожні 1-3 роки у віці від 18 до 40 років, та щорічно в інших випадках. Хоча дані обширних клінічних досліджень показують, що CA 125 має високу специфічність (в одному дослідженні до 99,9%), чутливість є середньою (71% в одному дослідженні), і позитивна прогностична цінність невисока; тому CA 125 не рекомендований як скринінговий тест для асимптоматичних жінок із середнім ступенем ризику. Жінкам із безсимптомним перебігом захворювання проводять скринінг із використанням ультрасонографії та серологічним визначенням маркерів пухлини СА 125, що в деяких випадках допомагає виявити рак яєчників, але не покращує результат лікування, навіть у підгрупах високого ризику (що включають жінок із мутаціями в гені BRCA). Тим не менш, рекомендується проводити скринінг для виявлення аномалій гена BRCA, якщо в сімейному анамнезі присутній:

• діагностований рак яєчника в родички 1-го ступеня спорідненості у віці до 40 років;

• діагностований рак молочної залози та яєчника лише в однієї родички 1-го ступеня спорідненості; один із видів раку діагностований у віці до 50 років;

• два випадки розвитку раку яєчника в родичок 1-го та 2-го ступеня спорідненості по одній лінії;

• два випадки розвитку раку яєчника та один випадок розвитку раку молочної залози в родичок 1-го та 2-го ступеня спорідненості по одній лінії;

• один випадок розвитку раку молочної залози та один випадок розвитку раку яєчника в родичок 1-го або 2-го ступеня спорідненості по одній лінії, якщо рак молочної залози діагностований до 40 років, рак молочної залози – до 50;

• два випадки раку молочної залози в родичок 1-го та 2-го ступеня спорідненості по одній лінії, діагностовані у віці до 50 років;

• два випадки раку молочної залози в родичок 1-го та 2-го ступеня спорідненості по одній лінії, один із них діагностований у віці до 40 років.

Якщо в жінки з євреїв ашкеназі в сімейному анамнезі присутній один випадок діагностованого раку яєчника до 50 років, слід розглянути можливість скринінгового дослідження аномалій у гені BRCA.

За підозри на рак і підтвердженого діагнозу стадіювання проводять хірургічним шляхом.
За підозри на рак у ранній стадії стадіювання може бути проведене за допомогою лапароскопії або роботизованої лапароскопічної хірургії. У протилежному випадку потрібна серединна лапаротомія для доступу до верхнього відділу черевної порожнини. Оглядають і пальпують усі перитонеальні поверхні, праве та ліве склепіння діафрагми, усі органи черевної порожнини й таза. Виконують забір рідини з малого таза, черевних каналів і діафрагми та множинних біоптатів очеревини з центральних і бічних відділів таза та черевної порожнини. На початкових стадіях раку видаляють сальник і беруть біоптат тазових і парааортальних лімфатичних вузлів.

Стадії раку також класифікуються гістологічно від 1 (найменш агресивної) до 3 (найбільш агресивної). Найсучасніші класифікації розрізняють епітеліальний рак яєчників як низькозлоякісний (клас 1) або високозлоякісний (клас 2 або 3).

П'ятирічна виживаність при лікуванні:

• Стадія I: 70 – 100%

• Стадія II: 50 – 70%

• Стадія III: 20- 50%

• Стадія IV: 10 – 20%

Прогноз менш сприятливий за вищої злоякісності пухлини та в тих випадках, коли неможливо видалити всю явно уражену тканину хірургічним шляхом; прогноз найбільш сприятливий, якщо діаметр ураженої ділянки вдається зменшити до < 1 см у діаметрі або в ідеалі довести до мікроскопічної залишкової кількості (циторедуктивна операція). На стадіях III та IV частота рецидивів приблизно дорівнює 70%.